Розділи сайта
Психологічна служба

ПСИХОЛОГІЧНА СЛУЖБА

 

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ 

КОРОЦІНСЬКА ЮЛІЯ АНАТОЛІЇВНА

  

Освіта: вища, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Кваліфікація: магістр психології, викладач психології в закладах І та ІІ рівня акредитації
Спеціальність: психолог
Кваліфікаційна категорія: спеціаліст І категорії
Стаж: 5 років
У своїй діяльності практичний психолог керується Конституцією України, Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, Законом України «Про освіту», Етичним кодексом практичного психолога, Положенням про психологічну службу системи освіти України, методичними рекомендаціями Українського науково-методичного Центру практичної психології і соціальної роботи.
Практичний психолог у загальноосвітньому навчальному закладі здійснює професійну діяльність за такими напрямами: 
• психодіагностична робота;
• консультаційна робота;
• корекційно-відновлювальна та розвивальна робота;
• психологічна просвіта;
• організаційно-методична робота.

 

Робота практичного психолога служби спрямована на:
• реалізації психологічного супроводу учнів початкової школи;
• реалізацію психологічного супроводу учнів 5-х класів; зокрема, вирішення актуальних питань формування позитивного мікроклімату, соціальної компетентності учнів, розвиток вміння встановлювати та підтримувати конструктивні стосунки з іншими;
• підтримку учнів 6-8 класу під час кризи підліткового віку;
• супровід дітей «групи ризику, обдарованих дітей, дітей у СЖО та дітей з ООП;
• надання психологічної та соціально-педагогічної допомоги постраждалим, переселеним, біженцям, членам їх сімей і родичам загиблих в ході АТО;
• удосконалення системи роботи з профілактики правопорушень та насильницьких дій; проведення просвітницької роботи серед учнів щодо прав дитини;
• профілактику суїцидальних тенденцій серед учнівської молоді, проведення просвітницької роботи серед дітей, педагогів та батьків;
• формування в учнів толерантного ставлення до людей з ООП;
• підвищення рівня обізнаності населення про причини та наслідки торгівлі людьми;
• забезпечення та психологічний супровід підготовки учнів до профільного та професійного самовизначення;
• продовження шкільної служби розв'язання конфліктів «Довіра»;
• реалізації Державних, обласних, міських програм.
 

 

 

 

Батькам про права дитини
 
Всі люди на Землі мають рівні права та свободи - ці права закріплені Загальною Декларацією прав людини, що прийнята Генеральною Асамблеєю ООН в 1948 році. Ваша дитина, як і будь-яка інша людина, має рівні людські права! Права дитини закріплені Конвенцією про права дитини, що проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року.

 

Кожна дитина має право:
- на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку;
- на захист здоров'я та медично-санітарне обслуговування;
- на захист від поганого поводження, від відсутності турботи з боку батьків, або тих, хто забезпечує за ним догляд;
- на захист від жорстоких, нелюдських або принижуючих достоїнство людини видів поводження чи покарання;;
- на захист від сексуальних домагань;
- на проживання з батьками та на підтримку контакту з батьками у разі їх розлучення;
- на вільне віросповідання поглядів з усіх питань, що стосуються життя;
- на свободу думки, совісті, віросповідання;
- на особисте життя, на недоторканість житла, таємницю кореспонденції


Правила дитини порушуються:
- коли не забезпечена її безпека для життя та здоров'я;
- коли її потреби ігноруються;
- коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження;
- коли порушується недоторканість дитини;
- коли дитину ізолюють;
- коли дитину залякують;
- коли вона не має права голосу при прийнятті важливого для сім'ї рішення;
- коли вона вільно не може висловлювати свої думки і почуття;
- коли її особисті речі не є недоторканими;
- коли її використовують в конфліктних ситуаціях з родичами;
- коли дитина стає свідком приниження достоїнства інших людей.

Стиль сімейного виховання - характерне ставлення батьків до дитини, які застосовують певні засоби й методи педагогічного впливу, що полягають у своєрідній манері словесного звернення та взаємодії.
Розглянемо стилі сімейного виховання
1 Потуральний. За такого стилю дорослі частіше за все зайняті собою: власними справами, друзями та роботою. Непослідовно й невміло такі батьки використовують методи як покарання, так і заохочення: наприклад, карають дитину й відразу ж заохочують її, лишень би вона не засмучувалася та не заважала батькам. Головний метод виховання в такій родині - батіг та пряник.
2 Змагальний. Батьки з раннього віку вбачають у діях своєї дитини щось видатне і незвичайне, постійно заохочують активність своєї дитини, іноді не лише морально, а й матеріально. Батьки постійно порівнюють свою дитину з іншими і дуже страждають, якщо це порівняння не на її користь. Врешті - решт дитина стає цілком переконаною у своїй перевазі над іншими дітьми. Якщо ж вона зазнає поразки, це надовго вибиває її зі звичної колії і призводить до депресії і апатії.
3 Розважальний. Від самого початку дитині надано повну свободу дій, можливість набувати особистого досвіду шляхом власних проб і помилок. Педагогічний арсенал таких батьків виключає окрики, гримання та докори. У вихованні своїх дітей вони повністю виключають будь - яку примусовість та фізичні покарання. У таких сім'ях складаються теплі, добрі та відверті взаємини. Результатом такого стилю сімейного виховання є сенситивний соціально - психологічний тип особистості.
4 Запобігливий. Запобігливий стиль сімейного виховання можуть спричинити як патологічна хворобливість дитини, так і особливості характеру батьків. Дитина в такій родині практично позбавлена активної діяльності, лише батьки визнають коло її діяльності, ініціюють дитячі ігри, регламентують її поведінку. Дуже часто в таких родинах заведено задовольняти найменшу примху дитини. Коли дитина дорослішає, батьки починають використовувати матеріальне стимулювання для того, щоб вона не виходила з покори та була слухняною. Батьки вважають, що подібний нагляд захистить дитину і від гормональних змін, і від кризових ситуацій.

5 Контрольний. За такого стилю сімейного виховання формується тривожний соціально - психологічний тип особистості. У таких родинах воля дитини суворо регламентується та контролюється: батьки диктують дитині, як одягатися, з ким дружити, визначають її режим дня. Молодші школярі переносять це досить спокійно, але більш старші протестують проти такого ставлення.Батьки досить активно застосовують методи покарання: це може бути і командний тон, і гримання, і фізичне покарання, причому часто жорстоке. Як наслідок, у них дуже високий рівень тривожності. Ці діти відрізняються від інших зовні. Вони похмурі, підозрілі, схильні провокувати конфліктні ситуації навіть за відсутністю потреби.
6 Співчутливий. Умовою формування співчутливого стилю виховання є недостатній матеріальний статок родини, погані побутові умови, відсутність духовної спорідненості членів родини або одного із батьків. У таких сім'ях дитина змалку залишається без належного нагляду. Такі діти переймаються проблемами своїх батьків через плідну та активну працю, однак при цьому вони дуже замикаються на житті родини. Зазвичай такі діти малоактивні, безініціативні, зі звуженим кругозором. В цій обстановці діти дорослішають досить рано, бачать і розуміють як труднощі, з якими стикається родина, так і ті радощі, якими вона живе.
7 Гармонійний. У таких родинах дитина завжди бажана, батьки задовго до її народження міркують над тим, якою людиною вони хочуть виховати та виростити її. Дитина народжується, виховується і росте в теплій і дружній атмосфері, батьки приділяють велику увагу формуванню традицій і звичаїв родини, яких вони й самі суворо дотримуються: незвичайні святкування днів народження, сюрпризи і подарунки членам родини, концерти і спільні ігри - це і багато іншого формують власну значущість дитини, її вміння жити серед людей. Діти такого стилю виховання вже з раннього дитинства виявляють розважливість і вміння мотивувати свої вчинки, бо батьки мотивовано й усвідомлено поводять себе.

 

 

 Булінг - тривале фізичне чи психічне насильство з боку індивіда або групи у відношенні індивіда, який не здатний захистити себе в даній ситуації.
Основні форми шкільного булінга:
Фізичний шкільний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень та ін;
• сексуальний буллінг является підвидом фізичного (дії сексуального характеру).
Психологічний шкільний булінг - насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість. До цієї форми можна віднести:
• вербальний булінг, де знаряддям служить голос (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток і т.д.);
• образливі жести або дії ;
• залякування (використання агресивної мови тіла і інтонацій голосу для того, щоб змусити жертву здійснювати або не здійснювати що-небудь);
• ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом);
• вимагання (грошей, їжі, інших речей, примус що - небудь вкрасти);
• пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви);
типові риси учнів, схильних ставати жертвами булінгу:
• Вони полохливі, чутливі, замкнуті і соромязливі.
• Вони часто тривожні, невпевнені в собі, нещасні і мають низьку самоповагу.
• Вони схильні до депресії і частіше за своїх ровесників думають про самогубство.
• Вони часто не мають жодного близького друга і успішніше спілкуються з дорослими, ніж з однолітками.
Особливості дітей, що стали жертвами булінгу:
-прикидаються хворими, щоб уникнути походу до школи;
- бояться одні йти до школи і зі школи, просять проводити їх на уроки, спізнюються;
-часті прохання дати грошей, злодійство;
-постійні ссадини, синці та інші травми;
-мовчазливість, небажання йти на розмову;
-як прояв крайнього ступеню: суїцид.

 

 

Пам'ятка „Вибір професії"
ЮНИЙ ДРУЖЕ!
Перед тобою постало нелегке завдання вибору професії по душі, визначення життєвого шляху. Тебе, природно, турбують питання: "Ким бути, як знайти головну справу свого життя, щоб принести найбільшу користь людям, відчувати себе потрібним, повноцінним громадянином, задоволеним своєю долею?"
Вибирати професію слід обдумано, виважено, з урахуванням своїх внутрішніх устремлінь, реальних можливостей, особистих і суспільних інтересів. Необхідно пам`ятати, що кожна професія, якщо тільки вона освітлена любов'ю та знанням справи, має в собі невичерпні можливості для творчості. Щоб правильно вибрати професію для душі і по силам, одних лише знань та поміркованості не досить. Потрібно свідомо і самостійно стати на позицію рівної поваги до різних видів праці.
1.Збери якомога більше інформації про світ професії, їх зміст і визнач певну групу професій, яким ти надаєш перевагу. Джерелом інформації можуть бути і розповіді вчителів, і зустрічі з представниками різних професій, і екскурсії на підприємства, і довідники про професії, і книги, журнали тощо.
2. Вивчити самого себе, склади загальний опис своїх індивідуальних психологічних та особистих якостей. Постарайтесь відповісти на питання:
Які в мене фізичні можливості, стан здоров`я?
Що я хочу? (твої інтереси, нахили, переваги)
Що я можу? (твої здібності, рівень розвитку пам`яті, уваги, мислення, уяви, точність координації рухів)
Який я? (твій характер і особливості поведінки в ситуаціях, темперамент)
3. Поцікався, в яких професіях особлива потреба в місті, в якому ти живеш.
4. Порозмовляй з представниками вибраної професії. Виясни, в чому полягає їх робота, предмет праці, операції, дії, організації, вузлові моменти трудової діяльності. Постарайтеся побувати на робочому місці цих фахівців, ознайомся з умовами праці. Уясни для себе, які якості особистості потрібні для успішної роботи по цій професії.
5. Постарайся спробувати себе у вибраній професії (чи подібній їй). Зрівняй свої сильні якості і можливості з вимогами професії. Якщо вони співпадають, то професія, вибрана тобою вірна. Якщо ж частково ні, розберись - в чому саме.
6. Перед тим, як остаточно визначитись у виборі професії, необхідно порадитись з класним керівником, вчителями, батьками і лікарями. Пам'ятай, що радитись необхідно, але остаточне рішення залишається за тобою.
 

 

 

 Пам'ятка батькам

 

У спілкуванні зі своїми дітьми:
• Розмовляйте з дитиною турботливим, підбадьорюючим тоном. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте уважно, не перериваючи. Установіть чіткі та визначені вимоги до дитини.
• Ваші пояснення повинні бути простими та зрозумілими. Розмовляйте чітко, ясно. Будьте терпелячими.
• Спочатку запитуйте «що?», а потім «для чого?», «чому?».
• Заохочуйте в дитини прагнення ставити запитання.
• Заохочуйте цікавість, пізнання та уяву вашої дитини.
• Частіше хваліть дитину.
• Заохочуйте ігри з іншими дітьми.
• Турбуйтесь про те, щоб у дитини були нові уявлення, про які вона могла б розповісти.
• Намагайтеся, щоб дитина разом з вами щось робила по господарству.
• Намагайтесь проявляти інтерес до того, що їй цікаво робити (малювати, співати тощо).
• Не втрачайте почуття гумору.
• Грайте з дитиною в різні ігри.
• Частіше робіть щось спільно, усієї сім'єю.
Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:
• Не переривайте дитину, не кажіть, що ви все зрозуміли, не відвертайтесь, поки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи, не давайте їй приводу тривожитись через те, що вас мало цікавить те, про що вона каже.
• Не ставте забагато запитань.
• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова.
• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена.
• Не вигадуйте для дитини багато правил - вона перестане звертати на них увагу.
• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини чи деякого регресу.
• Не порівнюйте дитину з жодними іншими дітьми.

 

 

 ЯК ЗАБЕЗПЕЧИТИ БЕЗПЕКУ ДІТЕЙ У МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ

Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:
- розміщуйте комп'ютери з Internet-з'єднанням поза межами кімнати вашої дитини;
- поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
- цікавтесь, які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
- вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows;
- наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без вашого відома;
- навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
- контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
- цікавтесь, чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
- навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
- переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
- інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
- розмовляйте зі своєю дитиною як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам'ятайте, Інтернет - це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.
Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп'ютера, а, насамперед, оберігаєте. Дитина повинна Вам довіряти.

 

 

Здоровий родинний мікроклімат
Протягом усього життя, родина є найважливішим компонентом мікросередовища, а для дитини, особливо в перші роки її життя, вплив сім'ї домінує над усіма іншими впливами.
Вплив сім'ї на розвиток особистості залежить від, морально-психологічного клімату, соціальної орієнтації, загальної та педагогічної культури батьків.
Особливе значення для розвитку особистості дитини мають наступні умови:
1) Батьківське тепло, взаємна повага в сім'ї, довіра до дитини. Моральний розвиток дитини можливий тільки в сімейній атмосфері взаємної поваги і довіри. Довірливі, щиросердні стосунки сприяють тому, що діти поважають батьків, захоплюються ними і прагнуть бути схожими на них.
2) Частота й інтенсивність спілкування батьків з дітьми. Завдяки частому спілкуванню з батьками (особливо якщо воно демократичне) дитина переймає і засвоює батьківські цінності та норми.
3) Сімейна дисципліна, методи виховання, які використовуються батьками. Сімейна дисципліна впливає на моральний розвиток дітей, коли проводиться в життя не хаотично, а послідовно, коли підтримується за допомогою довірливого спілкування і переконування, а не зовнішнього контролю, коли між дітьми і батьками складаються демократичні стосунки, а не процвітає вседозволеність.
4) Одним з найважливіших аспектів дисципліни є послідовність дій батьків та їхня взаємна узгодженість. Непослідовність вимог створює в сім'ї нестабільну, нервову обстановку, що, природно, не сприяє моральному розвитку дітей, а іноді призводить до їх ворожості і навіть протиправних вчинків.
5) Приклад батьків. На жаль, є родини, де складаються несприятливі умови для виховання дитини. До них належать сім'ї, уражені алкоголізмом, з аморальною поведінкою батьків, низьким культурним та освітнім рівнем, поганими житловими умовами та недостатнім матеріальним забезпеченням, конфліктністю у взаєминах між членами родини. Діти з таких сімей, незважаючи на матеріальний достаток, виростають озлобленими, замкненими, з порушеною вольовою активністю. У деяких сім'ях батьки цікавляться тільки успішністю дітей у школі. Питання морального виховання, поведінки дітей, взаємин з товаришами, статусу їхньої дитини в класному колективі таких батьків не хвилюють. Ні про які контакти у стосунках батьків і дітей не може бути й мови у сім'ях, де переважає надмірна суворість у ставленні до дитини, застосовуються антипедагогічні засоби впливу. У таких родинах дитина почуває себе чужою, страждає від браку взаєморозуміння з батьками.
 

 Як пережити стрес? Вчимося контролювати почуття і емоції

 Стрес - це нервово-психічне перенапруження, що виникає в результаті сильного впливу (стресора), адекватна реакція на яке навіть не була сформульована, але повинна бути знайдена в сформованій ситуації.
Це такий емоційний стан, що пов'язаний з тотальною мобілізацією сил організму на пошук виходу зі сформованого положення.

1) «Найпростіший, але досить ефективний засіб емоційної саморегуляції - розслаблення мімічної мускулатури. Навчившись розслаблювати лицьові м'язи, і навіть довільно і свідомо контролюватиме їх стан, можна навчитися керувати й відповідними емоціями». Чим раніше (за часом виникнення емоцій) включається свідомий контроль, тим ефективнішим він виявляється. Так в гніві стискуються зуби, змінюється вираз обличчя. Виникає це автоматично, рефлекторно. Проте слід «запустити» питання самоконтролю («Чи не стиснуті зуби?», «Як виглядає моє обличчя?»), і мімічні м'язи починають розслаблятися.
2) Важливим резервом в стабілізації свого емоційного становища є регуляція дихання. Як не дивно, не усі люди вміють правильно дихати. Зосередивши свою увагу, неважко помітити, як змінюється дихання людини у різних ситуаціях: по-різному дихають спляча, працююча, розгнівана, весела, сумна чи злякана людина. Як бачимо, порушення дихання залежить від внутрішнього стану людини, тож і довільно упорядкований подих має надавати зворотний вплив цьому стану. Навчившись проводити свій подих, можна засвоїти один із дієвих способів емоційної саморегуляції.
3) Ефективній емоційній саморегуляції сприяє також використання прийомів уяви чи візуалізації. Візуалізація - це створення внутрішніх образів у людини, тобто активізація уяви з допомогою слухових, зорових, смакових, нюхових, дотикальних відчуттів, і навіть їх комбінацій. Візуалізація допомагає людині активізувати її емоційну пам'ять, відтворити ті відчуття, що вона відчула колись. Відтворюючи у свідомості образи зовнішнього світу, можна швидко абстрагуватися від напруженої ситуації, відновити емоційну рівновагу.