Розділи сайта
Історія закладу

 

Першим освітнім закладом на Старому місті була 

трьохкласна церковно-парафіяльна школа.

 

 Це була цегляна одноповерхова споруда, розташована ліворуч від козацької церкви на колишній вулиці Сабарівській (нині вулиця Маяковського).

    Згадана школа почала діяти близько 1885 року.

    В невеличкому приміщенні навчалося близько двох десятків учнів, переважно хлопчики. Діти були різного віку. Педколектив складався з дячка і священика. Це було типове яввище для тогочасної царської Росії, коли початкова освіта повністю підпорядкувалась Синоду.

    Бурхливий розвиток капіталізму супроводжувався зростанням кількості населення, освітній рівень якого вже не задовольняв потреби суспільства у кадрах. Саме тому мешканці Старого міста підняли перед місцевою владою клопотання розпочати будівництво нової школи.

    Згодом, за рішенням Міської Думи, на розі сучасних вулиць Калініна та 8-го Березня в 1910 році розпочалося будівництво нової школи. Багато зусиль та ініціативи проявив член Думи Олексій Маркевич.

    Місце обрали зручне, затишне, поблизу був молодий дубовий сквер.

    Будівництво завершили в 1912 році. В цьому ж році школа привітно відкрила свої двері. Як згадують у своїх перших записах колишні учні школи Семен Мортук та Андрій Вітрук, школа в ті часи називалась початковою народною. Першими учнями були колишні вихованці церковно-парафіяльної школи.

   По закінченні останньої вони перейшли до початкової народної школи. Учні перших і четвертих класів навчалися одночасно в одному класному приміщенні. Четвертокласники займали дві довгі лави, а першокласники - одну. Першим учителем був         С.М. Гардель - інтелігентна, високоосвічена людина, який чудово грав на скрипці. 

   Коли розпочалась Перша світова війна, у чині прапорщика вчитель С.М. Гардель був призваний до війська. Вчителем став болгарин за національністю Д.І. Станков, який теж ніколи не розлучався зі скрипкою, бо за розкладом у школі тричі на тиждень був урок співів. Вивчали також Закон Божий, який викладав отець Мефодовський.

   Події 1917-20 рр. внесли свої корективи в остаточне становлення освіти в Україні.

   Вже в 1920 році початкова школа на Старому місті отримала назву "Вінницька 7-річна трудова школа Поділля". В цей час в школі навчалося близько 200 учнів із Старого міста, Сабарова, Луки-Мелешківської.

      Школа була в центрі політичного життя країни, міста: ліквідація неписьменності, піонерські, комсомольські осередки, політичні гуртки, благодійні акції, трудові десанти, розкуркулення, політична агітація одноосібників.

   Попри всі нюанси того часу професія вчителя була дуже поширеною серед випускників школи.

   Вчителями стали В.П. Гець, П.С. Хомченко, І.А. Постоловський та інші.

   В свій час вони працювали в школі, де були колись учнями.

   До початку 30-х років школа містилась лише в одному приміщенні (у верхньому). Шкільна садиба була невеликою. Навчалися в одну зміну, потім, коли кількість учнів збільшилась,  -  у дві зміни.

   В 1930 році після тривалих клопотань директора школи        Л.П.Белінського приміщення банку, що знаходилося на розі Староміської вулиці, було передано школі.

   Таким чином, школа почала займати два приміщення - верхнє і нижнє (тепер школа № 19).

   В 1939 році школа була реорганізована в середню. Перший випускний вечір 10-х класів відбувся в день нападу фашистів на СРСР.

   Після визволення міста від окупантів школу було розділено на дві: чоловічу (нижнє приміщення) і жіночу (верхнє приміщення). Чоловіча отримала назву семирічної школи №12, а жіноча - середньої №11.

   В 1946 році чоловічу і жіночу школу об`єднали. Директором школи став В.І. Бойко.

   В 1951 році з ініціативи директора С.Г. Дудника до верхнього приміщення школи добудували три класних кімнати і приміщення для піонерської кімнати.

   В 1964 році О.С. Булда став ініціатором двоповерхової добудови.  Працювали на будівництві батьки, старшокласники. В новому приміщенні були створені кабінет хімії та фізики.

 

    В 1967 році на місці школи №11 було відкрито восьмирічну школу №19

 

 Директором школи стала Блащук Галина Григорівна, завучем Безносюк Надія Іванівна

   З 1969 року школа стала середньою.

   В 1968 році були засновані теплиця й дослідні ділянки школи. Вони стали базою навчальної діяльності учнів та вчетелів біології. Тут проводились практичні заняття, дослідна робота, рактика майбутніх біологів.

 

 

 

 

    На території школи знаходився пам`ятник учасниці підпільного руху на Україні під час Великої Вітчизняної війни, Герою Радянського Союзу Лялі Ратушній.

 

    З 1985 по 1988 роки школу очолював директор Макарова Алла Герасимівна.

   У 1988 році директором середньої школи №19 стала Кулініч Надія Павлівна.

   В 2009 році директором середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №19 став Щербацький Дмитро Володимирович.

   В липні 2011 року згідно рішення Вінницької міської ради було затверджено нову редакцію Статуту школи, за яким вона отримала назву заклад "Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №19 Вінницької міської ради".

   З серпня 2012 року колектив закладу очолює Костюк Володимир Миколайович.

      Рішенням Вінницької міської ради від 23.12.2016 року № 530 «Про внесення змін та затвердження в новій редакції статутів комунальних загальноосвітніх навчальних закладів міста» змінено повне найменування ЗАКЛАДУ «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 19 ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» на КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 19 ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ».


      Рішенням Вінницької міської ради від 24.12.2021 року № 738 «Про зміну найменування, внесення змін та затвердження в новій редакції статуту КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ВІННИЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 19»» змінено повне найменування КОМУНАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ «ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА І-ІІІ СТУПЕНІВ № 19 ВІННИЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ» на КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ВІННИЦЬКИЙ ЛІЦЕЙ № 19».

   Сторінки літопису школи

Фото школи різних часів знаходяться за посиланням:

https://vk.com/album-3829383_227144696